Дитячі заповіді для батьків, бабусь і дідусів

 

1.Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.

2.У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? коли?  чому? – кожен із нас у ньому має робити.

3.Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, пишу або кидаю м’яча.

4.Мої почуття ще незрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.

5.Щоб розвиватися мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – лише мої вчинки.

6.Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7.Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати роботу згідно з вашими очікуваннями.

8.Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.

9.Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

10.Любі мої, я вас дуже – дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.