ЧИ ВМІЄТЕ ВИ СЛУХАТИ СВОЮ ДИТИНУ?

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ ПІДЛІТКІВ

За Кравцова Г.М. Дитина і (або) кар’эра або як бути гарними батьками, якщо Ви цілий день на роботі. – Х.: Торсінг плюс, 2008 с.118 – 122.

Інструкція. Позначте ситуації, що викликають у Вас прикрість, роздратування, незадоволення при розмові з вашою дитиною.

 

Варіанти ситуацій

Позначка

1. Дитина не дозволяє мені висловитися: мені хочеться щось сказати, але в її розмову ані слова не вставиш

 

2. Дитина постійно перебиває мене під час розмови

 

3. Дитина ніколи не дивиться на мене під час розмови. Я навіть не впевнений (а), чи слухає вона мене

 

4. Розмова з нею викликає в мене відчуття даремного гаяння часу

 

5. Дитина постійно чимось заклопотана. Її конструктор, якісь папірці, комп’ютер, SMSки важать для неї більше, ніж мої слова.

 

6. Вона ніколи не посміхається до мене, навіть коли я говорю щось ласкаве. Під час такої розмови в мене виникає відчуття незручності і тривоги

 

7. Дитина завжди відволікає мене від теми розмови своїми запитаннями, коментарями тощо

 

8. Що б я не сказав(ла), дитина завжди сперечається зі мною

 

9. Вона говорить «не хочу» у відповідь на будь-які мої пропозиції

 

10. Дитина полюбляє перекручувати мої слова і «згадувати» щось, чого я не казав (ла)

 

11. Коли я вимагаю від дитини звіту, вона так усе перевертає, що мені доводиться виправдовуватися за те, що в мене не вийшло

 

12. Вона полюбляє перепитувати мене по тридцять разів, начебто не розчула

 

13. Часто вона не дослуховує мене до кінця – і говорить: «Так, я  знаю», «Так, я чула»

 

14. Коли я говорю про щось серйозне, дитина може зосереджено робити щось стороннє: читати книжку, гратися на комп’ютері, дивитися телевізор

 

15. Дитина не витримує, коли я щось кому-небудь розповідаю, і завжди намагається вставити своє слово

 

16. Коли я щось говорю, вона полюбляє «витріщитися» на мене – і дивитися, не кліпаючи очима

 

17. Вона дивиться на мене з таким оцінюючим виразом обличчя, ніби говорить: «Ну-ну, що ти ще скажеш?»

 

18. Коли я ділюся з дитиною чимось цікавим і новим для мене, вона говорить, що давно це знає і нічого особливого тут немає

 

19. Дитина «запобігливо» дивиться мені у вічі і «переграє» слухняність

 

20. Коли я говорю про щось серйозне, вона обертає все на жарти і згадує всяку дурницю

 

21. Дитина багатозначно поглядає на годинник або на телефон, коли я з нею розмовляю

 

22. Коли я заходжу в її кімнату, вона кидає всі свої справи – і очікувально дивиться на мене з виглядом: «Чого треба?»

 

24. Дитина поводиться так, ніби я «своєю балаканиною» відриваю її від чогось дуже важливого

 

25. Коли вона щось говорить, то повсякчас вимагає підтвердження її правоти, після кожної говорячи: «Чи правильно, мамо?», «Чи не так, матусю?»

 

 

Обробка результатів: підрахуйте у відсотках кількість ситуацій, що викликають ваше роздратування.

Інтерпретація:

70 – 100% - Ви досить нетерплячий співрозмовник. Вам доведеться вчитися вислуховувати свою дитину.

40 – 70% - Вам притаманні певні недоліки. Уникайте миттєвих висновків, не загострюйте увагу на манері говорити, властивій Вашій дитині, шукайте сенс сказаного, намагайтеся почути в розмові більше, ніж просто сказані слова.

10 – 40% - Ви хороший співрозмовник, але іноді Вам усе-таки складно бути уважним у розмові з дитиною. Пристосовуйте свій темп мислення до її мовлення, і взаєморозуміння між вами стане ще кращим, а спілкування – ще приємнішим.

0 – 10 % - Ви відмінний співрозмовник, Ваша дитина вихвалятиметься бесідами з Вами перед своїми друзями. Ви напевно матимете неабиякий авторитет як людина, яка вміє зрозуміти інших.

Якщо Ваші результати Вам зовсім не сподобалися, спробуйте протестуватися ще раз, тільки в запитаннях замініть слово «дитина» на слово «співрозмовник», маючи на увазі будь-якого співрозмовника – дорослого (знайомого, співробітника, начальника тощо).

Пройшовши тест таким чином, порівняйте результати. Якщо вони не відрізнятимуться від попередніх, виходить, Вам треба замислитися над проблемою свого спілкування з людьми.

 

Але якщо ці результати тесту будуть кращими, ніж попередні, то саме дитина викликає ваше роздратування і розмова саме з нею дається вам непросто. Можливо, проблема – не у вашій здатності бути хорошим співрозмовником, а в особливих відносинах з дитиною, і налагоджувати треба саме їх.

ЧИ ВМІЄТЕ ВИ СЛУХАТИ СВОЮ ДИТИНУ?

(ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ ПІДЛІТКІВ)

За Кравцова Г.М. Дитина і (або) кар’эра або як бути гарними батьками, якщо Ви цілий день на роботі. – Х.: Торсінг плюс, 2008 с.118 – 122.

 

Інструкція. Позначте ситуації, що викликають у Вас прикрість, роздратування, незадоволення при розмові з вашою дитиною.

 

Варіанти ситуацій

Позначка

1. Дитина не дозволяє мені висловитися: мені хочеться щось сказати, але в її розмову ані слова не вставиш

 

2. Дитина постійно перебиває мене під час розмови

 

3. Дитина ніколи не дивиться на мене під час розмови. Я навіть не впевнений (а), чи слухає вона мене

 

4. Розмова з нею викликає в мене відчуття даремного гаяння часу

 

5. Дитина постійно чимось заклопотана. Її конструктор, якісь папірці, комп’ютер, SMSки важать для неї більше, ніж мої слова.

 

6. Вона ніколи не посміхається до мене, навіть коли я говорю щось ласкаве. Під час такої розмови в мене виникає відчуття незручності і тривоги

 

7. Дитина завжди відволікає мене від теми розмови своїми запитаннями, коментарями тощо

 

8. Що б я не сказав (ла), дитина завжди сперечається зі мною

 

9. Вона говорить «не хочу» у відповідь на будь-які мої пропозиції

 

10. Дитина полюбляє перекручувати мої слова і «згадувати» щось, чого я не казав (ла)

 

11. Коли я вимагаю від дитини звіту, вона так усе перевертає, що мені доводиться виправдовуватися за те, що в мене не вийшло

 

12. Вона полюбляє перепитувати мене по тридцять разів, начебто не розчула

 

13. Часто вона не дослуховує мене до кінця – і говорить: «Так, я  знаю», «Так, я чула»

 

14. Коли я говорю про щось серйозне, дитина може зосереджено робити щось стороннє: читати книжку, гратися на комп’ютері, дивитися телевізор

 

15. Дитина не витримує, коли я щось кому-небудь розповідаю, і завжди намагається вставити своє слово

 

16. Коли я щось говорю, вона полюбляє «витріщитися» на мене – і дивитися, не кліпаючи очима

 

17. Вона дивиться на мене з таким оцінюючим виразом обличчя, ніби говорить: «Ну-ну, що ти ще скажеш?»

 

18. Коли я ділюся з дитиною чимось цікавим і новим для мене, вона говорить, що давно це знає і нічого особливого тут немає

 

19. Дитина «запобігливо» дивиться мені у вічі і «переграє» слухняність

 

20. Коли я говорю про щось серйозне, вона обертає все на жарти і згадує всяку дурницю

 

21. Дитина багатозначно поглядає на годинник або на телефон, коли я з нею розмовляю

 

22. Коли я заходжу в її кімнату, вона кидає всі свої справи – і очікувально дивиться на мене з виглядом: «Чого треба?»

 

24. Дитина поводиться так, ніби я «своєю балаканиною» відриваю її від чогось дуже важливого

 

25. Коли вона щось говорить, то повсякчас вимагає підтвердження її правоти, після кожної говорячи: «Чи правильно, мамо?», «Чи не так, матусю?»

 

 

Обробка результатів: підрахуйте у відсотках кількість ситуацій, що викликають ваше роздратування.

Інтерпретація:

70 – 100% - Ви досить нетерплячий співрозмовник. Вам доведеться вчитися вислуховувати свою дитину.

40 – 70% - Вам притаманні певні недоліки. Уникайте миттєвих висновків, не загострюйте увагу на манері говорити, властивій Вашій дитині, шукайте сенс сказаного, намагайтеся почути в розмові більше, ніж просто сказані слова.

10 – 40% - Ви хороший співрозмовник, але іноді Вам усе-таки складно бути уважним у розмові з дитиною. Пристосовуйте свій темп мислення до її мовлення, і взаєморозуміння між вами стане ще кращим, а спілкування – ще приємнішим.

0 – 10 % - Ви відмінний співрозмовник, Ваша дитина вихвалятиметься бесідами з Вами перед своїми друзями. Ви напевно матимете неабиякий авторитет як людина, яка вміє зрозуміти інших.

Якщо Ваші результати Вам зовсім не сподобалися, спробуйте протестуватися ще раз, тільки в запитаннях замініть слово «дитина» на слово «співрозмовник», маючи на увазі будь-якого співрозмовника – дорослого (знайомого, співробітника, начальника тощо).

Пройшовши тест таким чином, порівняйте результати. Якщо вони не відрізнятимуться від попередніх, виходить, Вам треба замислитися над проблемою свого спілкування з людьми.

Але якщо ці результати тесту будуть кращими, ніж попередні, то саме дитина викликає ваше роздратування і розмова саме з нею дається вам непросто. Можливо, проблема – не у вашій здатності бути хорошим співрозмовником, а в особливих відносинах з дитиною, і налагоджувати треба саме їх.