Особливості індивідуального підходу до дітей

Особливості індивідуального підходу до дітей

за наявності переважаючого типу нервової системи

 

Російський фізіолог І.П.Павлов, відкривши основні властивості нервових процесів – силу, врівноваженість і рухливість, дає таку характеристику типів вищої нервової діяльності: сангвінік – сильний, врівноважений, рухливий; флегматик – сильний, врівноважений, інертний; холерик – сильний, неврівноважений; меланхолік – слабкий.
Англійський психолог Г. Айзенк дослідив особливості темпераменту за наступними показниками:
  1. екстраверсія (відкритість, комунікабельність) – інтроверсія (замкнутість, некомунікабельність );
  2. нейротизм (емоційна стабільність - нестабільність) – рівень врівноваженості стану та поведінки людини.
У зв’язку зі стрімкими психофізіологічними змінами в організмі, які притаманні підлітковому віку, всі учні потребують індивідуального підходу з боку вчителів в залежності від переважаючого типу нервової системи.

 

Сангвініки характеризуються врівноваженістю, енергійністю, спокоєм, високою працездатністю і впевненістю в собі. Вони діяльні, веселі, миттєво адаптуються до обставин, що змінюються. Сангвінік ініціативний, енергійний, але не любить одноманітної рутинної роботи. Він швидко засвоює нові вимоги і швидко входить в контакт з незнайомими людьми, легко здобуває та змінює досвід, показує високу продуктивність при динамічній і різноманітній праці. Недоліком можна вважати певну непослідовність у діяльності; настрій, інтереси та захоплення змінні.
Індивідуальний підхід до сангвініків, перш за все, повинен полягати в достатньому завантаженні їх рухливої енергії, в дорученні справ, які вимагають швидкої реакції, частої змінюваності діяльності. Бажано, щоб все мало колективний, змагальний характер. Деякі небажані риси характеру сангвініків, як поверховість, непосидючість, недостатня витримка, відсутність стійких пізнавальних інтересів, необхідно корегувати шляхом індивідуального контролю за організацією учнем своєї навчальної діяльності, режиму праці і відпочинку. Важливо домогтися, щоб учень накопичував досвід прояву відповідальності, вимогливості до себе, наполегливості у вирішенні пізнавальних задач.

 

Флегматики характеризуються зниженою реактивністю, повільним темпом рухів, низькою експресією. У стабільній ситуації працює продуктивно і почуває себе впевненою. До обставин, що змінюються та до незнайомих людей звикає повільно, характеризується виключною наполегливістю. Увагу концентрує і переключає повільно, важко змінює старі звички. З незнайомими людьми в контакт вступає неохоче, на нові враження реакція сповільнена.
В. Сухомлинський порівнював розумову діяльність учнів-флегматиків з течією повільної, але могутньої ріки, рекомендував вчителям не поспішати, не підхльостувати її березовою лозиною оцінки тому, що це нічому не допоможе. Флегматикам необхідно більше часу і на виконання завдань пізнавального характеру і на практичні вправи, і на підготовку біля дошки. Індивідуальний інструктаж в процесі практичних занять також повинен бути повільним і детальним. Але порід з тим необхідно поступово корегувати темп навчальної діяльності, орієнтуючи дитину на мобілізацію всіх фізичних і духовних сил для високоякісного виконання завдань в оптимальний час; привчати слідкувати за розподілом часу на виконання навчальних завдань, стимулювати постійний самоконтроль темпу виконання завдань. Значних результатів можливо досягти організовуючи співробітництво повільних учнів з рухливішими однолітками.

 

Холерики характеризуються підвищеною збудженістю, різкістю рухів і емоційною реактивністю. Мають непередбачувані емоційні прояви, легко йдуть на конфлікт, не витрачають багато часу на глибоке обмірковування рішень і ґрунтовний підхід до справи. Швидше за інших орієнтується в обставинах, що змінюються, винахідливий у суперечках, дискусіях. До нових обставин адаптується швидко, але одноманітна робота його дратує, фізично і психічно швидко втомлюється, не любить контролювати свою роботу.
Починати розмову з холериком необхідно з виділення того, що було у відповіді вірним, а потім вже вказувати на помилки. Спокійна, врівноважена атмосфера оточення – важлива запорука корекції афективних станів. Стратегія дій з корекції афективних станів полягає в справедливій вимогливості, об’єктивному оцінюванні, допомозі в оволодінні прийомами ефективної саморегуляції поведінки. Щоб холерики, швидко закінчивши роботу не заважали на уроці іншим учням, необхідно завжди мати для них кілька цікавих додаткових завдань, але пропонувати ці завдання можна тільки у разі якісного виконання дитиною основної роботи. Для холериків важливий цікавий зміст завдань, запропонованих вчителем, а також форма виконання, яка передбачає нетрадиційні способи пізнавальної діяльності.

 

Меланхоліки характеризуються надмірною чутливістю, сором’язливістю, вони намагаються бути поза колективом, ухиляються від контактів з оточуючими, замкнуті, некомунікабельні, настрій завжди залежить від обставин, можуть розплакатися, ображаються на дрібниці. Меланхолік малоенергійний, швидко втомлюється, наділений низькою працездатністю, його важко «розговорити», тому що він боїться помилитися, сказати щось невпопад. Він невпевнений у собі і вимагає постійної уваги та похвали з боку вище поставленої особи чи лідера, часто потребує допомоги в соціально-психологічній адаптації, орієнтації в соціально-політичному середовищі, в результаті чого його соціальна активність може зростати.
Меланхолікам потрібно надавати більше часу для відпочинку. Опитувати, викликати їх до дошки краще на початкових етапах уроку. Таких учнів потрібно систематично заохочувати, підкреслювати позитивні риси (акуратність, старанність, прискіпливість). Слід звертати увагу на раціоналізацію режиму праці і відпочинку, підтримувати у дітей бажання досягти кращих успіхів в навчанні та активізації взаємодії з однокласниками. Періодично потрібно переключати переживання меланхоліка в русло переживань класу (колективу), виховувати волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі. Заохочувати заняття в гуртках, секціях тощо, з урахуванням його намірів, звичок та труднощів.