Конкурс “Проба пера”

397b0842a6d8b5ba546738f8ef3875bc XL

На честь 150-річчя з дня народження Лесі Українки в Рівненській ЗОШ №13 відбувся поетичний конкурс "Проба пера", у якому взяли участь учні 5-6 класів.

Улюбленій письменниці здобувачі освіти нашого закладу присвятили свої твори.

 Результати конкурсу:

 I місце - Гарбуза Артем, 5-Г клас ("Поліська мавка")

 II місце - Леонєвська Ксенія, 5-Д клас ("Леся Українка")

 III місце - Котяш Матвій, 6-А клас (есе)

  Журі конкурсу: Л.П.Полюхович., С.А.Юшкевич, В.Ф.Гоч

   Поліська мавка

"Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!" -

Слова ці, як політ метеорита,

Глибоко в серце й душу проникають.

 

Поліська мавка, Леся Українка,

Легенди краю, як скарби, збирала.

А потім дуже влучно, по краплинці,

Їх на папері віршами складала.

 

В вінку з поліських різнобарвних квітів,

У вишиваній блузі з дивограю,

Вона жива і буде вічно жити,

Бо в серці мала те, що не вмирає.

                                                              Гарбуза Артем

 

Леся Українка

Холодний лютий, місто вкрите снігом.

Морозної й похмурої пори

Лише Михайло зустрічає сміхом

Народження молодшої сестри.

 

Батьки радіють - як же не радіти?

З'явилася письменниця нова!

Роки минають... Підростають діти,

І от Лариса йде вночі сама...

 

І ось вона до лісу поспішає

І у душі перемагає страх,

А потім довго мавку там шукає,

І несміливість видно у очах.

 

Ось так вона жила, не знала горя,

Любила на фортепіано грать.

Але хвороба повела до моря,

І почала вона вірші писать.

 

В далекій Грузії померла поетеса,

Її немає в світі вже давно.

Та це не стерти жодному прогресу,

Ми пам'ятаєм Лесю все одно!

                                                     Леонєвська Ксенія

 

Есе

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!

                             Леся Українка 

Благословенна українська земля народила, виростила свою велику доньку Лесю Українку. Кожним словом, кожним променем думки живе в душі нашого народу Леся. Волинське дівча, що бігало в ліс, аби побачити Мавку. Дівчина, чиє серце завмирало при піснях та легендах рідної землі. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. У душі в неї горів незвичайний огонь для людей. І справді, поетеса вічно буде живою.  

Котяш Матвій