Історія ЗОШ №13

Історія ЗОШ №13

Увеликому місті, серед багатьох шкіл є одна, в яку ти прийшов навчатися, є одна, в якій ти працюєш, є одна, в якій пройшли твої найкращі роки, є одна, без якої не мислиш себе, є школа, служінню якій ти присвятив своє життя. І школа ця – 13. vid-shkoly

Стародавня індійська притча говорить: «Не можна двічі увійти в ту ж саму воду», зрозуміло, не можна зупинити і час. Ми ж сьогодні спробуємо в спогадах повернутися назад, пригадати історію тринадцятої. А розпочиналося все так…

У грудні 1970 року в новому мікрорайоні Рівного було закладено будівництво школи. Через вісім місяців, нині важко повірити, школу збудували. На межі неможливого працювали не лише бригада будівельного управління №26, яка вела будівництво , а й увесь майбутній колектив школи на чолі з директором Мовчаном Миколою Олексійовичем (ФОТО, колектив «1970-1979рр»).

У вересні 1971 року шкільне подвір’я заповнив дитячий сміх. (ФОТО). Можливо, кредо Миколи mikolaoleksiyovichОлексійовича, яке він незмінно повторював: «Школа для дітей, вони тут господарі», посприяло тому, що вже в перший навчальний рік школа була переповнена. В її стінах навчалося 1785 учнів. В 1972 році школа перейшла на кабінетну систему навчання. (ФОТО) Було обладнано 33 навчальних кабінети, які відповідали найновішим вимогам того часу.

Один із них – кабінет фізики, створений під керівництвом педагога-ентузіаста Левшенюка Я.Ф., який через багато років стане Заслуженим учителем України і Соросівським стипендіатом. 13-а школа була першою, де зрозуміли, що майбутнє - за програмованим навчанням, тому нині може посперечатися із Соросом. Саме в нас був розроблений дешифратор коду, який давав можливість отримувати зворотній зв’язок і використовувати при цьому «прапрапрадідуся» сучасного комп’ютера систему АМК-1.  Учительський колектив нараховував 170 педагогів.

Молодого, енергійного та ініціативного Миколу Олексійовича переводять у міськвно, директорську булаву він передає завучу школи - Савіній Лідії Іванівні. savinaliЛідія Іванівна працювала фактично без літніх відпусток, робочий день тривав 14-15 годин. Колектив, який очолила Лідія Іванівна, обрав проблемною темою «Використання кабінетної системи у навчально-виховному процесі».

Кількість учнів збільшується майже до двох тисяч. Школа працює у три зміни. На одній паралелі назва класів закінчується літерою «К». Три вчителі математики мали ставку, викладаючи лише в 6-их класах. 48% учнів навчаються на «4» і «5».  Колектив бореться за звання «зразкова школа». Загальноосвітня школа № 13 стає першою в Україні, де запроваджуються класи з поглибленим вивчення фізики. У закладі працює багато гуртків і факультативів. (ФОТО) Шкільний хор за кількістю учасників не поступався хору ім. Г.Вірьовки (ФОТО ХОРУ) Вихованці школи перемагають у Всесоюзному конкурсі юних пожежників, здобувають перемоги у Всесоюзній грі «Заграва», різноманітних конкурсах художньої самодіяльності, предметних турнірах.  Шкільний десант щорічно влітку висаджується в с.Береги Млинівського району, де учні допомагають піднімати сільське господарство, а також працюють у трудових загонах на базі підшефних підприємств. (ФОТО1)(ФОТО2). Вчительський колектив нараховує більше 100 чоловік. (ФОТО)

Як і нині, так і в ті часи, вчителі дуже «полюбляли» педради. На них, зазвичай, розглядалися питання навчально-виховного характеру, а часом питання, які диктувались тодішньою політикою країни. Один фрагмент засідання такої педагогічної ради спробуємо відтворити.

САВВІНА Л.І. Так, товарищи, на заседании Педсовета выносится два вопроса: 1. Уборка закрепленной территории. 2. Работа школы марксизма-ленинизма. По первому вопросу. Поступила жалоба от уборщицы улицы Дозорцевой Серафимы Андреевны, в которой она обвиняет учительницу Нижник Л.Г., которая со своим классом недобросовестно убрала участок Серафимы Андреевны. Поступило предложение, учительнице Нижник Л.Г., во имя искупления своей вины, на протяжении недели со своим классом работать на закрепленном участке. Возражений нет товарищи? Кто «за»? (все). Переходим ко второму вопросу. Не все добросовестно изучают историю нашей родной компартии, а ведь только благодаря решению ХХ съезда партии, в мире существует земное тяготение и сила инерции. Поступило предложение: законспектировать всем труды  Ленина из тома 5-го по 80-й и брать пример с Марии Ивановны, которая законспектировала больше, чем написал сам Ленин.

Лідія Іванівна за біготнею і роботою не відчула плин життя. Прийшов час йти на заслужений відпочинок. У директорське крісло посадила свою ученицю, завуча школи, Сидоренко Євгенію Олександрівну.sidorenkoeo  Якось журналісту шкільної газети «13-й кілометр» Сидоренко Є.О. на запитання «Чого ви хочете досягнути?» відповіла: «Багато, але бажання не завжди співпадають з можливостями. Школа – це мій дім, тому мрію, щоб вона була однією з найкращих не тільки в місті, а й в країнах Західної Європи!».

В часи директорування Євгенії Олександрівни ЗОШ №13 діяв літературно-творчий гурток «Світанок», який був відомий всій Україні. Під керівництвом І.Л.Мізюк, світанчата не лише перемагали в олімпіадах всіх рівнів, а й щороку проводили фольклорні експедиції, друкувались.  В цей період в школі працюють два стипендіати Соросівської премії – Левшенюк Я.Ф. та Серветник Н.Л., заслужені вчителі України – Левшенюк Я.Ф., Маховий В.Т., Мізюк І.Л.

Призерів міських олімпіад – 298, обласних – 148, Республіканських – 42. Неодноразово школа входила в трійку кращих за результатами різноманітних змагань, конкурсів. Євгеніє Олександрівно, за вами закріпився статус «залізна леді». На скільки було важко бути такою? (Слова Сидоренко Є.О.) Для багатьох працівник ів тодішньої 13-ї, напевно, найбільше пам’ятним є ось цей епізод. (Заходить суддя в мантії)  Встати, суд іде. СУДДЯ. Слухається справа на основі позовної заяви колективу ЗОШ №13 до міського управління освіти в зв’язку із невиплатою роботодавцем коштів, передбачених статтею №57. Хочу зазначити, що Україна – це вам не Англія, де по однотипних справах і судове засідання не проводиться, а рішення приймаються рівносильні. В Україні все по-своєму, по-українськи. А саме так.

У зв’язку з тим, що колектив 13-ї був другим у місті, хто судився із міським управлінням освіти (першою на цей крок відважилася школа №9), тому для першого позивача Міністерство юстиції не встигло сфабрикувати документ, на який би я, суддя, змогла б послатися, тому 9-а школа виграла суд. Зараз такий документ вже є, отож ЗОШ №13 я відмовляю у задоволенні позовної заяви. З того часу ніхто з учителів 13-ї не звертається до суду із жодної причини – відбили бажання судитися та й зарплати уже отримуємо своєчасно.

belikЕстафету директорства з рук Сидоренко Є.О. перебрав учень ЗОШ №13, а потім її учитель, заступник директора, а тоді і працівник управління освіти Бєлік М.М. Традиції гідно представляти 13-у школу на державному рівні підтримуються і донині. Михайло Миколайович став учасником польсько-українського проекту «Лідери європейської освіти». За останні 5 років 89 учнів стали переможцями ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад, 36 – ІІІ етапу, 3 – ІV, 38 – призерами І етапу науково-дослідницьких робіт МАН 28 – ІІ етапу , 5 – ІІІ етапу, переможцями та учасниками турнірів юних істориків, біологів, фізиків, Інтернет-олімпіад, конкурсів «Кенгуру» та «Левеня», «Бобер», «Лелека».

Нечипорець Ярослав виборов 14 перших місць та 4 других на міських, обласних та Всеукраїнських змаганнях. Вертелецький Владислав – переможець всесвітнього конкурсу з гри Го. Зрозуміло, що недарма школа є лауреатом громадської акції «Флагмани освіти України». Михайле Миколайовичу, якою ви бачите школу в майбутньому? Молодий, енергійний, комунікабельний (ФОТО ПОЇЗДКИ У США) – у нього нині все виходить. Ми ж хочемо пригадати другий день його директорства. БЄЛІК М. (Думки в голос). Йду директором в свою школу. Тут багато друзів, вчителів, яких я боявся і слухав, вони мене вчили. Як зробити, щоб змінилось все тепер, з точністю до навпаки? Здається, вихід знайдено! Збираємо п’ятихвилинку на перерву. СЕКРЕТАР. Всім учителям зібратися на п’ять хвилин в учительській. БЄЛІК М. Шановні колеги. Зібрав Вас, щоб полякати. Лякатиму так. Юшкевич С.А, Процик І.Я. не змогли поділити учня між собою, тому обом догани; Юдіна О.В. взяла ноту соль першої октави, потрібно – другої – поставити на вид; Тарасюк І.М. лінується вправлятись у письмі – попередження. Так як ліміт покарань за один день був вичерпаний на 20 років вперед, тепер ми працюємо спокійно.

Колектив1 3-ї був сильний у всі часи своїми кадрами. За 40 років не було у закладі жодного конфлікту між колегами. Ми не знаємо, що таке ворожнеча в колективі. Ми вміємо самовіддано працювати, вміємо азартно відпочивати. Наш колектив - це згусток добра і милосердя. У нас панує взаємоповага і взаємовиручка. Нам дуже прикро, що ціла плеяда тих людей, хто закладав підвалини шкільних традицій, хто залишив у стінах школи сили і здоров’я, кого загадують із вдячністю учні, на жаль, сьогодні відсутні. Ми їм не в змозі висловити слова подяки. В основному не встигли за життєвою суєтою зробити це і раніше. Вони в іншому світі.  Ні промов, ні пісень їм не треба. І клятв їм не чути, Це для себе ми все, бо для нас то смертельно – забути, Що без них ми, без них тут – Між трав, між людьми, між зірками. А вони – й за сльозами далеко, вони за зірками. Схилімо голови перед світлою пам’яттю наших колег.

На жаль, люди відходять у вічність, але життя продовжується. І наші перші випускники ведуть до школи вже своїх онуків. Неначе птах у небо час зліта, А я для тебе завжди учень вічний Школяр, який ніяк не вироста І повертається сюди щорічно!  Школа – це не тільки стіни. Насамперед – це дух, пам’ять, традиції. Це педагоги і ті, хто щодня переступає шкільний поріг. У 13-ої не тільки багате минуле, творче сучасне, сподіваємось, чудове майбутнє. Нехай ніколи не згасає факел шкільних знань, нехай знаходяться молоді гідні руки, які нестимуть його в майбутнє, нехай гордо звучить на теренах України «Я учень 13-ї школи м.Рівного»