Ситуації, складні для дітей із слабкою та інертною нервовою системою

1. Довга напружена праця (як домашня, так і на уроці) - слабка дитина швидко втомлюється, втрачає працездатність, починає помилятися, повільніше засвоює матеріал.

2. Відповідальна самостійна, контрольна робота, що потребує емоційного нервово-психологічного напруження, особливо тоді, коли її виконання обмежене в часі.

3. Ситуація, коли вчитель у швидкому темпі ставить запитання і вимагає негайної відповіді.

4. Робота в умовах, коли вчитель ставить несподіване запитання і вимагає на нього відповісти усно; для слабких краще давати відповіді у письмовій формі, а не в усній.

5. Діяльність після відповіді, яку вчитель оцінив; тоді дитина довго переживає це і не може долучитися до роботи.

6. Робота в ситуації, що потребує переключення уваги, відволікання на репліки вчителя, відповіді чи запитання однокласника.

7. Ситуація, в якій необхідно розподіляти увагу, переключати з одного виду діяльності на інший, наприклад, коли під час пояснення вчитель одночасно опитує з приводу вивченого матеріалу, використовує різноманітний дидактичний матеріал – карти, слайди, підручники, просить робити записи в зошиті, позначати на карті, стежити за підручником тощо.

8. Робота у неспокійній атмосфері, коли діти голосно розмовляють, а вчитель втратив контроль над ситуацією.

9. Поведінка після різкого зауваження учителя, суперечки з приятелем, однокласником тощо. Така дитина довго переживає і не може зосередитися на виконанні навчальних завдань.

10. Коли на уроці необхідно засвоїти великий обсяг різноманітного за змістом матеріалу.

Рекомендації з оцінювання дітей із слабкою нервовою системою.

1. Не ставити слабку дитину в ситуацію несподіваного запитання і швидкої відповіді на нього. Потрібно дати достатньо часу на роздуми і підготовку відповіді.

2. Бажано пропонувати дитині давати відповідь не усно, а в письмовій формі.

3. Не можна для засвоєння нового матеріалу обмежувати час, особливо коли цей матеріал великий обсягом, складний і різноманітний за змістом. Педагог наперед повинен розчленувати його на окремі інформаційні частини і подавати їх поступово, у міру засвоєння.

4. Краще не змушувати відповідати за новим, щойно засвоєним на уроці матеріалом. Потрібно відкласти опитування на наступний урок, давши змогу дитині вивчити його вдома.

5. Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й зауваженням «добре», «молодець») потрібно формувати в дитини впевненість у своїх силах і знаннях. Це допоможе їй в екстрених, стресових ситуаціях, наприклад, самостійної чи контрольної роботи, олімпіади, іспиту.

6. Варто обережно оцінювати невдачі дитини, адже вона їх важко переживає. Навпаки, треба висловити співчуття і розуміння цій дитині.

7. Під час відповіді потрібно дати час для перевірки й виправлення помилок чи неточностей.

8. Варто якнайменше відволікати таку дитину, старатися не переключати швидко її увагу, створювати спокійну атмосферу.

Рекомендації з оцінювання школярів з інертним типом нервової системи

1. Не вимагати від таких школярів одразу долучатися до роботи. Їхня активність у виконанні нового виду завдання зростає поступово.

2. Варто пам’ятати, що інертні діти не можуть виявляти високої активності у виконанні різноманітних завдань, а деякі з них узагалі відмовляються працювати в таких умовах.

3. Не потрібно вимагати від інертного школяра зміни невдалих формулювань іншими висловлюваннями. Йому треба дати час на обдумування нового варіанта відповіді. Такі діти частіше дотримуються стандартів у відповідях, уникають імпровізацій.

4. Оскільки інертні діти нелегко відволікаються від попередньої ситуації, наприклад, від справ, якими вони зайняті на перерві, не варто опитувати їх одразу на початку уроку.

5. Не варто від інертного школяра вимагати швидкої усної відповіді на несподіване запитання. Їм необхідно дати час на обдумування і на підготовку відповіді.

6. Під час виконання завдань не треба їх відволікати, переключати увагу на щось інше.

7. Не слід змушувати інертну дитину відповідати на тему нового, щойно вивченого матеріалу, опитування треба відкласти до наступного уроку, щоб дати можливість вивчити його вдома.